Презентація дослідження відбулась 01 лютого 2021 року.
Відеозапис презентації доступний за посиланням.
Ключові результати дослідження:
1. Протести в Україні та Білорусі стали захисною реакцією громадянського суспільства на порушення «суспільного договору» та базових прав і свобод людей.
«Сто тисяч людей не вийдуть тільки тому, що їх закликають вийти через Telegram, люди хочуть боротися з несправедливістю» (Павло Лібер, засновник платформи Голос (golos2020.org).
2. Децентралізовані локальні спільноти на основі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) без чітко окресленого лідерства та обов’язкового знайомства між учасниками стають «центрами демократичної сили».
«Протести в Білорусі децентралізовані. Влада намагається знайти лідера, який змушує людей виходити на вулиці, але єдиний лідер — це Лукашенко» (Антон Мотолько, блогер, засновник телеграм-каналу #МотолькоПомоги).
3. Протестні рухи стикаються з проблемою, коли йдеться про вироблення довгострокової стратегії дій і консолідованого бачення чи ідей системних трансформацій суспільства у вигляді «проєктів майбутнього».
4. Децентралізованість білоруського протесту за допомогою ІКТ дозволяє активістам самостійно визначати, коли та як реалізувати свою протестну діяльність на локальному рівні.
«Якогось політичного центру як керівництва та координації не було. Тelegram-канали, по суті, взяли на себе придумування плану на кожен тиждень» (Аляксей Казлюк, співзасновник Human Constanta, юрист, правозахисник).
5. У сучасних протестах на основі інтернет-технологій використання насильства з боку уряду не обов’язково призводить до придушення протесту, але й здатне мати протилежний ефект — насильство, яке стає потужним тригером поширення протесту.
6. Україна (2013-2014): столичний Майдан Незалежності став центром протесту. Білорусь (2020-донині): відмова від єдиного центру як місця проведення протесту у фізичному просторі.
7. Протистояння відбувається й на рівні символів і знаків: у вигляді мемів, плакатів, відео. Вони зорієнтовані на інструменти ІКТ для поширення чи краудсорсингу цих знаків — протест існує поки живе його «символічне поле».
8. Авторитарні уряди мають широкий арсенал цифрових інструментів і методів використання ІКТ проти протестувальників: стеження, злами чатів, вилучення девайсів, арешти адміністраторів чатів, несправність інтернету.
«Влада прийшла в Telegram: багато хто з силовиків заходять у чати, дезінформують щодо місця збору. Люди збираються, а там на них чекають автозаки» (Ольга Корсун, білоруська журналістка, активістка).
9. Держава не може ефективно протистояти новим форматам горизонтального децентралізованого протесту навіть попри досвід та ІКТ-інфраструктуру.
«Уряд в Україні не мав великого досвіду в організації протидії в інтернеті. Спроби були, але більше діяли через традиційні канали, зокрема телебачення» (Анатолій Бондаренко, співзасновник Texty.org.ua).
10. Протести цифрової епохи здатні проявити себе як потужні інструменти відновлення справедливості й перезавантаження «суспільного договору» між народом і державою. Однак успіх цих протестів не є запорукою довгострокових демократичних перетворень.