Перед Другою світовою війною у Центральній і Східній Європі жило понад сім мільйонів євреїв. У багатьох містах нинішньої Західної та Центральної України євреї нерідко навіть складали більшість населення. Незважаючи на те, що пройшло понад 70 років, єврейські кладовища і до сьогодні нагадують про те, що в 1941-1942 рр. на території теперішньої України було вбито 1,5 мільйони євреїв. Багато кладовищ було занедбано, від деяких із них не залишилося ніяких слідів.
Після проголошення Україною незалежності в 1991 році Асоціація єврейських організацій і громад України (ВААД) почала створювати базу даних місць єврейських поховань. З 2006 р. підтримку в цій справі надає бельгійський фонд «Ло тішках». Наразі база даних нараховує понад тисячу записів про єврейські кладовища та місця захоронень в Україні.
Важливим завданням ще існуючих єврейських громад і ВААД було чисто фізичне збереження кладовищ. На наявних кладовищах та місцях поховань необхідно було навести порядок, визначити їх межі та встановити огорожі. Після цього вони пройшли «легалізацію», тобто були передані громадам і єврейськими організаціям.
Міністерство закордонних справ Німеччини надало проекту «Реставрація єврейських кладовищ у Східній Європі» у 2015 році фінансову підтримку в розмірі одного мільйона євро. Організацією-виконавцем став Фонд Конрада Аденауера зі своїми офісами в Берліні, Києві, Празі та Варшаві, що реалізував цей проект у співпраці з організацією «Європейська ініціатива щодо захисту та збереження єврейських кладовищ» (ESJF), головний офіс якої розташований у Франкфурті-на-Майні.
В Україні поруч із експертами ВААД до реалізації проекту долучаються інші спеціалісти. Ізраїльські рабини відповідають за встановлення меж кладовищ і дотримання Галахи під час зведення огорожі. Під керівництвом одного з українських проектно-конструкторських бюро відбувається встановлення огорож і вхідних воріт. Установлені паркани розраховані щонайменше на 20 років. За правові питання проекту відповідає юрист. З кожною громадою, у якій розташовані кладовища, укладаються угоди про догляд і підтримку цвинтарів у належному стані. З цією метою були проведені зустрічі з представниками адміністрацій, у яких брали участь і співробітники Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.
Загалом у цьому році в Україні було повністю відреставровано 27 єврейських кладовищ. Багато з них місцеве населення використовувало раніше як сміттєзвалища, автостоянки або сільськогосподарські угіддя. Численні дерева, якими за минулі десятиріччя заросли кладовища, відповідно до Галахи викорчувані не були. Завдяки встановленню огорож кладовища знову отримали територію й можуть використовуватися за прямим призначенням. Відтепер на них можуть здійснюватися нові поховання.
Перед початком робіт було вивчено можливість реставрації 53 кладовищ. З різних причин 26 із них не було включено в проект. На одних кладовищах неможливо було визначити їх точні межі, через території інших проходили дороги, лінії електропередач і водогони.
Єврейські кладовища мають регіональні особливості. У Центральній Україні вони охоплюють дуже великі території і практично всі погано збереглися. Під час Другої світової війни тут точилися запеклі бої, тому під час розчистки було знайдено навіть залишки боєприпасів. Раніше жителі прилеглих поселень самі шукали подібні трофеї, щоб здати їх на металобрухт або продати як своєрідні сувеніри.
Натомість у Закарпатті (Західна Україна) кладовища мають набагато менші площі й збереглися значно краще. Місцеве населення там більш релігійне й дуже серйозно ставиться до збереження пам’яті про колишні єврейські громади та місця їх поховань. Утім, і на Закарпатті деякі єврейські кладовища були поглинуті християнськими. У місцях, де ще існують єврейські громади, кладовища активно використовуються до сьогоднішнього дня.
Після реставраційних робіт деякі кладовища були відкриті в рамках урочистих церемонії, у яких взяли участь усі учасники проекту – Посол Німеччини в Україні, співробітники Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, представник Європейської ініціативи щодо захисту та збереження єврейських кладовищ Філіп Кармель, експерти ВААД, міські та сільські голови, рабини та члени єврейських громад. Подібні публічні заходи покликані привернути увагу громад до проблеми збереження пам’яті та утримання єврейських кладовищ у належному стані. Їх збереження в майбутньому має бути забезпечене заходами політичної освіти та роботою з молоддю.
