Перед майже 150 гостями у Малому Маріїнському палаці в Києві пан Ламерт наголосив на історичній відповідальності Німеччини та підкреслив важливість України. Вагоме значення країни для Німеччини відображається також у тому, що Україна є однією з небагатьох країн світу, де Фонд Конрада Аденауера має два представництва - у Києві та Харкові. Причиною цієї особливої уваги є вплив трагічного конфлікту на Сході України та незаконної анексії Криму на мирне життя всієї Європи ХХІ століття. Разом із майбутнім України вирішується і майбутнє Європи.
У своєму виступі пан Ламерт нагадав про заснування двох німецьких держав 1949 року. Під час поділу Федеративна Республіка Німеччина завжди дотримувалася закріпленої в Основному законі мети щодо об’єднання Німеччини. Намір щодо об’єднання країни не втратив актуальності навіть після підписання у 1972 році базової угоди з НДР, яка враховувала політичні реалії та існування двох німецьких держав. Особливу роль відіграв Федеральний конституційний суд Німеччини, який свого часу у важливому рішенні затвердив, що жоден конституційний орган Федеративної Республіки Німеччина не може відмовитися від ідеї відновлення єдності держави як політичної мети. Це було передумовою для об’єднання Німеччини 1990 року. Посилаючись на цю подію, пан Ламерт провів для України паралель, нагадавши про рішучі зміни в історії, навіть якщо колись вони вважалися неможливими. Напередодні 9 листопада 1989 року ніхто не міг передбачити падіння Берлінської стіни.
Втім, приклад такої неймовірної зміни кордонів, стін та мурів, як падіння Берлінської стіни, не може бути експортований, запатентований або взятий за зразок. Ця подія все ж може бути використана як надія та заохочення, адже багато речей в історії можливі, навіть якщо цього не очікуєш. Під кінець своєї промови пан Ламерт подякував партнерам та співробітникам офісів Фонду у Києві та Харкові. Незмінним принципом роботи Фонду є співпраця з місцевими партнерами на основі спільних цінностей.
Перед урочистим зверненням пана Ламерта керівник офісів ФКА у Києві та Харкові Тім Б. Петерс привітав гостей, згадавши про особливий контекст відкриття офісу лише через три роки після розпаду Радянського Союзу. Після переговорів тодішнього представника Фонду д-ра Манфреда Ломана з Комісією Кабінету Міністрів України з питань координування приймання, транспортування, охорони та розподілу гуманітарної допомогиЮ що надходить із зарубіжних країн, Фонд отримав «українське свідоцтво про народження» 12 вересня 1994 року. Основною метою відповідно до статуту вже тоді було сприяння демократичному процесу в Україні. Далі йшлося про вдосконалення державного управління, сприяння місцевому самоврядуванню, соціальну та екологічну ринкову економіку та зміцнення верховенства права. Незважаючи на те, що Україна 1994 року принципово відрізнялася від України 2019 року, на думку пана Петерса, ці завдання не є незмінними для роботи Фонду Конрада Аденауера з політичної освіти у всіх країнах світу.
Перше привітання з українського боку було від віце-ректора Українського Католицького Університету м. Львів та почесного президента «Українського центру міжнародного ПЕН-клубу» Мирослава Мариновича. Вже за часів Радянського Союзу він був дисидентом, боровся за права людини, а також був був одним із співзасновників Української Гельсінської групи. Як давній експерт Фонду в Україні, пан Маринович особливо наголосив на відданості Фонду Конрада Аденауера християнським демократичним цінностям. Він також подякував за різноманітність роботи, якою ФКА підтримує основу для демократичних ідей та спільних цінностей й відкриває шлях до спільної Європи. Створення державної структури на основі цінностей, що випливають із християнської етики та досягнень Конрада Аденауера у Німеччині, досі не було можливим в Україні. Тим не менш, Україна пов'язана з безпековими кризами у світі та, на жаль, сама є їхньою частиною. Однак Мирослав Маринович переконаний, що його країна може стати частиною вирішення цих проблем.
Ще одним запрошеним доповідачем з українського боку був 19-річний колишній стипендіат Фонду Конрада Аденауера та молодий посол Європи Денис Ганжа з Харкова. Він розповів, як сприяння ФКА надихнуло його на активну суспільно-політичну діяльность. Лише за два роки до отримання стипендії, він, як і багато інших молодих людей, планував залишити Україну. Сьогодні, після багатьох зустрічей, участі у семінарах з політичної освіти він прагне змінювати свою країну на краще. Навіть якщо в малих містах та віддалених регіонах поки що робиться небагато, він вірить у світле майбутнє як для себе, так і для майбутніх поколінь в Україні.
