Наявна науково-дослідницька література про Східне партнерство (СхП) вирізняється суттєвою глибиною та різноманітністю за багатьма аспектами, особливо це стосується таких напрямів, як інституційні реформи, торгівля та урядування. І все ж таки впадає в око, що вимір розвитку, тобто загальний аналіз політичних, економічних і суспільних тенденцій, а також співвідношення пріоритетів СхП із подальшими цілями Німеччини та ЄС у рамках Програми-2030 і цілями сталого розвитку (ЦСР) поки що опрацьований недостатньо добре.
Заповнити цю прогалину в літературі Представництво ФКА (Київ) вирішило разом із Київською школою економіки (KSE). З публікацією д-ра Марини Рабінович українською та англійською мовами можна ознайомитися тут.
Поруч із виданням зазначеної публікації було організовано науковий семінар, що відбувся у грудні 2020 року і на якому було обговорено широке коло питань розвитку України з особливим акцентом на тому, що вона входить у СхП, а також на впливі стратегії Китаю на регіон. Зі змістом курсу після безкоштовної реєстрації можна ознайомитися тут.
Для донесення теми з академічних кіл до суспільства й зацікавленої громадськості на онлайн-ресурсах було оприлюднено три журналістських доробки щодо ефективності, сильних і слабких сторін підтримки України Євросоюзом, а також щодо різних підходів ЄС і Китаю до політики розвитку.
22 лютого зацікавлені особи зібралися разом із аналітиками на презентацію та обговорення дослідження д-ра Марини Рабінович. Запис заходу можна переглянути тут.
У своїй вступній доповіді спочатку авторка зупинилася на однозначно успішних аспектах політики розвитку СхП, зокрема, у таких секторах, як освіта, макрофінансова допомога та підтримка МСП, де добре видні результати. Так само важливим є аналіз загальної ситуації, де діяльність ЄС задля розвитку регіону має довгостроковий, комплексний і гнучкий характер. СхП досить добре змогло пристосуватися до напруженої ситуації в галузі політики безпеки та латентної відсутності стабільності в регіоні, водночас забезпечуючи певний прогрес у економіці й інвестиційному кліматі та загальну координацію заходів, здійснюваних різними гравцями державного й недержавного секторів.
Утім, залишається ще ціла низка все ще нерозв’язаних проблем. У політичному сенсі намітилася певна напруженість між інтересами України й цілями СхП, оскільки Київ з 2014 року відкрито виступає за повноправне членство в ЄС, що однозначно не належить до основних пріоритетів програми СхП. Окрім цього, попри згадану гнучкість цьому інструменту бракує оперативного ухвалення рішень в ЄС і країнах-членах. Під час розбудови виміру розвитку СхП більшу увагу слід приділяти також аспектам соціальної політики й активно поширювати інформацію про конкретні успіхи відповідних заходів, зокрема, з метою превентивної боротьби з фейковими повідомленнями, що раз у раз з’являються у ЗМІ. У той же час існує потенціал удосконалення у справі підтримки та створення контактних мереж між представниками цифрової економіки, а також координації національних стратегій розвитку у країнах СхП. Завдяки цьому ефективність заходів буде ще кращою, підкреслила д-р Марина Рабінович.
Директорка дослідницького й аналітичного центру «Українська демократична ініціатива» Сіднейського університету д-р Ольга Олейнікова оцінила публікацію з точки зору власних досліджень щодо відкритості різних суспільств і держав СхП для організацій громадянського суспільства з акцентуванням на можливостях їхнього фінансування. У порівнянні з наявністю серйозних обмежень, наприклад, у Білорусі та Росії, в Україні було створено позитивну атмосферу. Хоча і в Україні бувають намагання перешкодити діяльності громадянського суспільства, зокрема, шляхом використання суворих приписів щодо прозорості, які стосуються державних службовців, на весь сектор громадянського суспільства. Але поки що такі намагання не приносили успіху, зауважила д-р Ольга Олейнікова.
Викладач європейської (зовнішньої) політики в Яському університеті ім. Александру Йоана Кузи (Румунія) Теодор Мога здійснив економічне дослідження, у якому проаналізував прогрес регіону СхП останніх 20 років порівняно з країнами Центральної Азії. Тут слід відзначити низку позитивних тенденцій у країнах СхП щодо економічного зростання, інвестиційного клімату, торгівлі з ЄС, структурних реформ і ринкових механізмів. Водночас у обох регіонах чітко видно негативний вплив на економіку в цілому озброєних конфліктів, у той час як інші потрясіння на кшталт фінансової кризи 2007 року більше торкнулися регіону СхП через його щільніший порівняно з Центральною Азією зв'язок із ЄС. Але на відміну від офіційних кандидатів на членство в ЄС слід зауважити, що в регіоні СхП різний рівень інституційної конвергенції не є суттєвим фактором економічного зростання, наголосив Теодор Мога.
Радник віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції д-р Іван Нагорняк у своїй доповіді також наголосив, що Україна дуже вітала б перспективу вступу до ЄС у форматі СхП. Це був би потужний сигнал, що став би серйозним стимулом для подальшої інтеграції та співпраці. З огляду на це цікаво, якими будуть результати саміту СхП 2021 року. Українська економіка дуже зацікавлена в долученні до важливих ініціатив ЄС щодо цифрової трансформації і Європейського зеленого курсу й вітала б відповідний розвиток СхП у цьому напрямку, підкреслив Іван Нагорняк.
На завершення свій аналіз публікації представила координаторка зв’язків із громадськістю проєкту «EU4Civil Society Project» Наталія Хіноцька. Вона зосередилася, зокрема, на проблематиці стратегічної направленості СхП і на його вимірі розвитку. Тут узагалі виникає запитання: як цей інструмент реагує на різний і мінливий попит країн-адресатів і які елементи можна використовувати по відношенню до всіх, а які – залежно від конкретної ситуації. Адже це породжує стратегічну дилему між інклюзією та диференціацією. Про це слід більше обмінюватися думками і всередині країн СхП, щоб знаходити гнучкі пріоритети. Але і ЄС має більше долучатися до комунікації, щоб чіткіше представляти плани ЄС щодо ЦСР, хоча ця ініціатива і асоціюється часто передусім із Організацією Об’єднаних Націй. Так само країни-адресати мають чіткіше зрозуміти, що хоча СхП і опікується врегулюванням і розв’язанням конфліктів, самотужки не зможе їх вирішити, зауважила Наталія Хіноцька.
Усі учасники відзначили високу якість дослідження д-ра Марини Рабінович, особливо наголосивши на методології, що поєднала глибокий аналіз літературних джерел і обсяг зібраних даних та велику кількість проведених безпосередньо зі стейкхолдерами інтерв’ю.
