LibMod
Подія була організована німецькою ГО «Центр ліберальної сучасності» та підтримана Фондом Конрада Аденауера, Фондом Гайнріха Бьолля, Фондом Фрідріха Наумана та Фондом Фрідріха Еберта. Перша подібна конференція відбулася минулого року в Одесі та була присвячена темі Голокосту в Бессарабії. Організатори мають за мету привернути увагу Німеччини до жертв Голокосту на території сучасної України. Фонд Конрада Аденауера підтримав подію вдруге в рамках напрямку роботи «Культура пам’яті».
Музей Голокосту на Буковині
Вже три роки працює керівник Асоціації єврейських організацій та общин Йозеф Зіссельс над заснуванням Музею Голокосту на Буковині. Музей повинен не лише розповідати про Голокост на території сучасної України, а й привернути увагу до історії Голокосту в Придністров’ї, де за даними істориків було знищено між 300 000 та 500 000 євреїв. Тоді як в Німеччині Голокост насамперед асоціюється з найбільшим концентраційним табором Аущвіц, у випадку колишніх країн Радянського Союзу доречно говорити про так званий «Голокост через кулі» за визначенням Патріка Дебуа. Місцева історія тут особливо трагічна, оскільки євреїв вбивали як і німецькі військові так і румунська армія. Після приходу радянського режиму жертви Голокосту не були визнані як окрема група постраждалих. Попри те, що це почало змінюватися з отриманням Україною незалежності, важливо й далі працювати з установленням нової культури пам’яті і музей повинен відповідати серед іншого і цій меті. За німецької підтримки повинен постати на місці, де знаходиться одне з найбільших єврейських кладовищ Східної Європи, музей, який говоритиме не лише про жертви, а й про винних.
Дискурс Голокосту в Румунії та сучасній Росій
Згідно коментару Deutschlandfunk російського історика Ірини Щербакової постать Сталіна в Росії зараз не лише підлягає абсолютному очищенню репутації, а й майже звеличується. Пакт Гітлера-Сталіна заперечується. В румунському ж суспільстві існує з 90х років дискурс Голокосту. На світовому рівні Румунія визнала свою історичну відповідальність. Ще в 90х роках багато хто не хотів визнавати те, що тогочасний режим румунського та військового державного діяча Іона Антонеску та румунська армія вчиняли такі злочинні дії в Бессарабії, Буковині та Придністров’ї. Це було на їхню думку неможливо, оскільки на території Румунії не було концентраційних таборів.
Голокост через кулі
Саме тому керівниця «Центру Ліберальної Сучасності» Марілуїзе Бек вважає, що важливо будувати нову культуру пам’яті так, щоб біля «Голокосту через гетто» говорили також і про «Голокост через кулі». На жаль, до сьогодні в історії залишається багато білих плям з цього питання і мало хто знає, що до початку масових знищень солдатами СС, поліцейськими батальйонами та частково колаборуючими народами було вбито близько 1,5 млн євреїв з країн тогочасного Радянського Союзу. Дискурс «німецької відповідальності» має бути поглиблений і для цього серед іншого потрібні саме такі міжнародні історичні конференції, результати яких потім будуть презентованій широкій публіці в Німеччині. Перша така конференція відбулася минулого року в Одесі, тепер на основі результатів двох конференцій, має бути випущена публікація з їхніми результатами.
Музей Голокосту на Буковині
Вже три роки працює керівник Асоціації єврейських організацій та общин Йозеф Зіссельс над заснуванням Музею Голокосту на Буковині. Музей повинен не лише розповідати про Голокост на території сучасної України, а й привернути увагу до історії Голокосту в Придністров’ї, де за даними істориків було знищено між 300 000 та 500 000 євреїв. Тоді як в Німеччині Голокост насамперед асоціюється з найбільшим концентраційним табором Аущвіц, у випадку колишніх країн Радянського Союзу доречно говорити про так званий «Голокост через кулі» за визначенням Патріка Дебуа. Місцева історія тут особливо трагічна, оскільки євреїв вбивали як і німецькі військові так і румунська армія. Після приходу радянського режиму жертви Голокосту не були визнані як окрема група постраждалих. Попри те, що це почало змінюватися з отриманням Україною незалежності, важливо й далі працювати з установленням нової культури пам’яті і музей повинен відповідати серед іншого і цій меті. За німецької підтримки повинен постати на місці, де знаходиться одне з найбільших єврейських кладовищ Східної Європи, музей, який говоритиме не лише про жертви, а й про винних.
Дискурс Голокосту в Румунії та сучасній Росій
Згідно коментару Deutschlandfunk російського історика Ірини Щербакової постать Сталіна в Росії зараз не лише підлягає абсолютному очищенню репутації, а й майже звеличується. Пакт Гітлера-Сталіна заперечується. В румунському ж суспільстві існує з 90х років дискурс Голокосту. На світовому рівні Румунія визнала свою історичну відповідальність. Ще в 90х роках багато хто не хотів визнавати те, що тогочасний режим румунського та військового державного діяча Іона Антонеску та румунська армія вчиняли такі злочинні дії в Бессарабії, Буковині та Придністров’ї. Це було на їхню думку неможливо, оскільки на території Румунії не було концентраційних таборів.
Голокост через кулі
Саме тому керівниця «Центру Ліберальної Сучасності» Марілуїзе Бек вважає, що важливо будувати нову культуру пам’яті так, щоб біля «Голокосту через гетто» говорили також і про «Голокост через кулі». На жаль, до сьогодні в історії залишається багато білих плям з цього питання і мало хто знає, що до початку масових знищень солдатами СС, поліцейськими батальйонами та частково колаборуючими народами було вбито близько 1,5 млн євреїв з країн тогочасного Радянського Союзу. Дискурс «німецької відповідальності» має бути поглиблений і для цього серед іншого потрібні саме такі міжнародні історичні конференції, результати яких потім будуть презентованій широкій публіці в Німеччині. Перша така конференція відбулася минулого року в Одесі, тепер на основі результатів двох конференцій, має бути випущена публікація з їхніми результатами.
