Саме тому представники/ці провідних осередків вивчення методу усної історії зустрілися вдруге на заснованому минулого року у Кракові Літньому інституті «Свідчення війни в Україні: вектори рефлексії, практики документування», щоб обговорити потреби і виклики польових досліджень і проведення інтерв'ю в контексті поточної війни в Україні.
Спираючись на успіх попереднього Літнього інституту 2022, співорганізатори прагнуть сформулювати ключові концептуальні питання практики та етики досліджень воєнного часу, а також розширити транснаціональну дослідницьку мережу, яка об’єднала б дослідників, активістів та творчих особистостей, які займаються збором свідчень війни. Таке мережування має на меті професіоналізацію збирачів свідчень та обмін академічним досвідом у царинах усної історії, етнографії, інтерв’ю-досліджень, та документалістської літератури, а також обмін знаннями у спільноті практиків, які працюють у різних місцевих умовах.
До роботи WWSI 2023 долучилися понад 50 учасників та учасниць з України, Польщі, Канади, Великої Британії, США, Швеції, Німеччини, Чехії та Греції. Серед них науковці, дослідники, громадські активісти, усні історики, журналісти, письменники та інші митці, які документують російсько-українську війну.Програма WWSI 2023 включала численні презентації та воркшопи, що охопили як наукові так і творчі рефлексії на тему свідчення війни в Україні, а також дискусії з митцями про документування війни та осмислення її впливу на суспільство через різні медіа, наукові та творчі практики, зокрема кіно, театр, журналістику, етнографію та автоетнографію, усну історію та сторітелінг.
Під час своєї презентації на тему «Можливе майбутнє документації: Про довготривалі наслідки швидкого реагування» соціологиня і наукова співробітниця Центру міської історії у Львові д-р Наталія Отріщенко розповідала про різні результати екстреного архівування воєнного досвіду в ситуації тривалої невизначеності та давала рекомендації щодо ефективної організації документування теперішнього моменту для виконання завдань майбутнього - розбудови спільнот, встановлення справедливості, проведення аналітичних досліджень та ділилася досвідом міжнародної ініціативи «24.02.22, 5 ранку. Свідчення війни».Директорка канадського інституту українських досліджень проф. Наталія Ханенко-Фрізен та антропологиня і доцентка кафедри етнології Лундського університету Елеонора Нарвселіус представили програму спільного дослідження на тему: «Як українці створюють дім у Польщі та Канаді в умовах переміщення після лютого 2022 року: колективні спогади, історичні наративи, транснаціональна спадщина», в якому планують вивчити особисті та колективні спогади про дім серед сучасних українських біженців від війни, а також їхні «домівки» в нових середовищах, щоб інтерпретувати деякі спільні минулі історичні тригери та (пост)колоніальні історії інших міграційних хвиль.
Анна Вилегала, Інститут філософії та соціології Польської академії наук у Варшаві та Марцін Яжомбек, Інститут історії Ягеллонського університету (Краків) в ході семінару «Запис свідчень війни – методологічні, етичні та правові рішення» розповіли про свою участь у міжнародному проекті «24.02.2022, 5 ранку: Свідчення війни», який реалізується Інститутом філософії та соціології Польської академії наук з березня 2022 року.
Українська журналістка з Ірпеня Євгенія Подобна провела воркшоп «Документування геноциду: досвід розслідування військових злочинів у Бучі, Ірпіні та Охтирці», подаючи приклад насправді професійного, етичного та відповідального документування воєнних злочинів. Маючи великий ще довоєнний досвід запису свідчень, а також пізнішого воєнного репортажу, Євгенія Подобна пише книги і знімає документальні фільми, засновані на усноісторичних свідченнях. У своїй максимально орієнтованій на практику презентації журналістка ділилася порадами щодо покрокового планування досліджень, пошуку і верифікації джерел, наголошуючи на відповідальності та повазі до свідків, а також торкаючись проблем дотримання балансу під час свідчень про геноцид.
Особливістю цьогорічного Літнього інституту стала потужна культурно-мистецька складова. Авторські читання п’єс "Мир і спокій" та "Людина-білка", перегляди кінофільмів «Земля блакитна, ніби апельсин» та «Погані дороги», супроводжувались дискусіями з авторами/ками цих творів: українськими режисерками Іриною Цілик («Дія документальних фільмів під час війни») та Наталкою Ворожбит, драматургом Львівського театру ляльок Андрієм Бондаренком та його перекладачем Джоном Фарндоном та журналісткою й письменницею Тамарою Дудою відомою під псевдонімом Горіха Зерня («Living in, writing out: чи можливо писати про війну, живучи посеред війни?»). Попри різноманітність досвіду і художніх прийомів документування війни у кіно, театрі, літературі, а також потужний потенціал матеріалу, зібраного у перші роки війни, митці та мисткині говорили про неможливість негайної творчої рефлексії на поточні події через глибоку травматизацію і концентрацію усіх зусиль на нагальних потребах для досягнення перемоги у війні. Говорили також про жахливі травми українців в ході винищувальної війни, небезпечні суспільні настрої виснаження та звикання до війни на фоні її затягування, техніко-етичні проблеми документування воєнних злочинів.Дискусія «Свідчення та травма в українському театрі та літературі після Євромайдану 2014. Етичні та естетичні виклики» була присвячена мистецтву свідчення - це інноваційна міждисциплінарна галузь, що займається практичним дослідженням свідчень, травми, соціальних змін та політичного активізму. У ній взяли участь шведська славістка Лундського університету проф. Йоганна Ліндблад, українська театрознавиця Єлизавета Олійник та Мікаель Нідаль, перекладач, видавець і засновник Ariel förlag, Швеція.
Також у рамках програми відбулися 3 покази і обговорення усноісторичних документальних стрічок, створених засновниками/цями WWSI2023, які розповідають про трагічні події різних історичних часів.
Так, професорка Інституту соціології Ягеллонського уінверситету Гражина Кубіца-Геллер та Марцін Яжомбек, Польська асоціація усної історії, у рамках дискусії «Усноісторичні та етнографічні фільми» презентували власну документальну стрічку 2012 року випуску під назвою «Залізнична станція Красне-Буськ. Історії жінок-переселенок». Працюючи над проєктом, автори прагнули дати голос жінкам, які несли трагічний тягар політичних рішень про примусове переселення після Другої світової війни.
Президенка фонду "Добра Воля" у Кракові та членкиня Польської асоціації усної історії пані Аліна Добошевська показала знятий у співпраці з режисером Кшиштофом Кшижановським у 2021 році документальний фільм "І прийшла до нас війна". В основу стрічки, що розповідає про початок російсько-української війни, лягли усноісторичні інтерв'ю з вдовами загиблих солдатів, а також автентичні матеріали з передової.
І нарешті, очільниця Української асоціації усної історії проф. Гелінада Грінченко представила власний документальний усноісторичний проєкт, створений за підтримки Харківського офісу Представництва ФКА в Україні. Низка документальних епізодів, об’єднаних спільною назвою «Про Харків і про себе: досвіди і долі великого міста в усних історіях його мешканців» розповідає про нацистську окупацію Харкова 1941-1943 рр. та базується на усних розповідях мешканців міста, які пережили окупацію в дитинстві.
З презентації старшого фахівця з усної історії Юзефа Маркєвича учасники дізналися про проєкт документування досвіду єврейських біженців від поточної війни під назвою «Мати пульс і серцебиття - проект з України» Музею історії польських євреїв POLIN. Цей проєкт є результатом перегляду програми усної історії музею POLIN, яка досі базувалася переважно на розповідях про минулі події – і рідше – на сьогоденні. Пан Маркевич показав нові інтерв’ю з колекції усноісторичного архіву музею POLIN, в яких йдеться про реакцію єврейської спільноти на ескалацію російсько-української війни, допомогу і солідарность, а також рефлексії щодо подібності свідчень про травматичний досвід сучасних респондентів до історій людей, що пережили Голокост.
Під час сесії «Від свідчень війни до архівів: роздуми про документацію, збереження та інтерпретацію» з директором Галузевого державного архіву СБУ Андрія Когута з засновницями Інституту Гелінадою Грінченко та Наталією Ханенко-Фрізен говорили про проблематичність використання архівів КГБ для сучасних історичних досліджень. Хоч архів містить багато персональних письмових свідчень як-от щоденники, фото, слід пам’ятати, що збір свідчень служив оперативним (складання списків неблагонадійних, переслідування) або пропагандистським цілям, тож маніпуляція і редагування даних під потреби «офіційної версії історії» були звичною справою. Також були обговорені поточні та потенційно майбутні практики архівування та виклики воєнного часу, зокрема часткова втрата архівів внаслідок російської окупації українських територій.
Учасники та учасниці WWSI 2023 також мали унікальну нагоду представити власні поточні чи заплановані проєкти під час двох сесій й одразу отримати зворотній зв'язок від менторів, подискутувати з іншими учасниками, а також започаткувати майбутні партнерства.
Запрошуємо усіх зацікавлених темою WWSI 2023 до перегляду записів трансляцій усіх заходів (робоча мова – англійська) в межах програми за відповідними посиланнями.
Фото і враження очевидців події ви можете знайти у соцмережах під хештегом #WWSI2023.