За круглим столом у Укрінформі зібралися представники Центру Разумкова, ФКА, народні депутати, експерти-релігієзнавці, соціологи, а представники дипломатичних установ, вітчизняних та зарубіжних аналітичних центрів, міжнародних організацій – долучились здебільшого онлайн.
У своєму вітальному слові президент Центру Разумкова Юрій Якименко відзначив, що це 24-те дослідження було проведено в рамках щорічного соціологічного моніторингу церковно-релігійної ситуації в Україні, який проводиться з 2000 року Центром Разумкова у партнерстві з Фондом Конрада Аденауера, а співпраця щодо дослідження церковно-державних відносин розпочалася ще у 1996 році у форматі круглого столу «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин».
Керівник Представництва Фонду Конрада Аденауера Томаc Біррінгер подякував партнерам за довгострокову співпрацю відзначив важливість отримання верифікованих даних щодо ставлення громадян до питань віри та релігії в часи повномасштабної війни та у світлі законодавчих новацій 2024 року, які істотно впливають на сприйняття України за кордоном.
Голова Державної служби України з етнополітики і свободи совісті (ДЕСС) Віктор Єленський у своєму виступі підкреслив унікальність зібраного Центром Разумкова корпусу даних, що дає можливість вивчати роль релігії в посткомуністичних суспільствах. Промовець згадав про заборону релігійних організацій, керованих з території країни-агресора, що викликала широкий суспільний резонанс і політичні дискусії. Він пояснив, що ухвалення закону «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» у серпні 2024 року було необхідним для захисту українського суспільства від використання релігії як інструменту підриву української державності, знищення культури та ідентичності.
Після цього Михайло Міщенко, заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова, презентував результати опитування громадської думки, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 25 по 31 жовтня 2024 року в усіх областях України (за винятком територій, що не контролюються урядом України та на яких ведуться бойові дії).
Отримані результати свідчать про високий рівень релігійності українського суспільства та довіру до Церкви більшості громадян. Початок війни у 2014 році і екскалація конфлікту у 2022 р. супроводжувались зростанням числа віруючих, згодом ці показники зменшувались. Останні 10 років спостерігається тенденція зниження числа православних (55% у 2024р. порівняно із 70% у 2014р.), водночас частка греко-католиків зросла з 8% до 12%. Зберігається регіональний характер усіх аспектів релігійного і конфесійно-церковного самовизначення громадян України. Протягом усього періоду досліджень в Україні спостерігається залежність рівня релігійності від статі, віку, типу поселення: рівень релігійності є вищим у старших вікових групах порівняно з молодшими, у жінок порівняно з чоловіками, у сільських жителів порівняно з жителями міст.
Цікаво, що декларована належність респондентів до певної релігійної організації не завжди свідчить про їхню релігійність, а може бути зумовлена соціокультурною чи етнічною ідентичністю, тоді як громадянська, регіональна та локальна ідентичності для них важливіші за релігійну.
Рівень міжконфесійних відносин у місцевих громадах здебільшого залишається спокійним або дружнім, а показники напруженості та конфліктності, після зростання у 2022 році, у 2024-му суттєво не змінилися або навіть знизилися.
Детальніше про результати опитування можна дізнатися тут або у повній версії дослідження.
В ході подальшої дискусії учасники та учасниці обговорили вплив повномасштабної війни на релігійне життя країни, зокрема, зміни в релігійній самосвідомості громадян та роль церкви у підтримці суспільства в умовах воєнного стану. Було відзначено, що війна стала каталізатором для переосмислення багатьох аспектів релігійного життя та взаємодії між державою і церквою. Експерти/ки відзначили численні позитивні приклади співпраці між державою та релігійними організаціями в часи війни, будь-то надання допомоги українській армії, капеланство, надання гуманітарної допомоги і прихистку біженцям, реабілітація ветеранів.
Водночас було підкреслено необхідність чіткого розмежування сфер впливу та дотримання принципу відокремлення церкви від держави.
Учасники/ці також наголосили на важливості підтримки міжконфесійного діалогу та співпраці для збереження суспільної єдності, відзначили стабілізуючу роль ВПЦіРО. Інтенсивна комунікація різних релігійних організацій між собою і з державою позитивно відбивається на поінформованості сторін і розумінні позицій. Проте варто посилити роз’яснювальну роботу щодо вищезгаданого закону серед вірян, залучивши до цього експертів-релігієзнавців.
Було рекомендовано продовжувати дослідження релігійної ситуації в країні та сприяти розвитку конструктивного діалогу між державою, церквою та громадянським суспільством, а також провадити активну інформаційну роботу за кордоном щодо церковно-релігійної ситуації в Україні.
Запис трансляції заходу доступний за посиланням.
